Славяносербия и история Бахмута - Этнографический Донбасс
Menu

Славяносербия и история Бахмута

 27 жовтня 1723 року Петро видав Грамоту майору Албанезу на призов з підданих Австрійського цісаря військових, надав ім чини та привілеї. Було створоно Сербський гусарський полк. Князь фельдмаршал Голіцин у 1729 році 600 сербів поселив між містечком Тором і Українською лінією. 10 травня 1732 року були повернені з персидського походу остальні серби.

Граф фон Вейсбах домігся утримання іх за велінням Ганни на українські кошти. Єлізавета дозволила службу грекам, болгарам, волохам, грузинам.

serbi

Полковник Іван Самуїлович Хорват фон Куртих родом з Петервандейна у Вені звернувся до посла Росії обер-гофмаршала Бестужева-Рюміна про прийняття та поселення сербів, словенів, болгар, греків у Росії. Єлізавета Рескриптом 15 липня 1751 року це дозволила, віддала землі від Синюхи до Інгульця. У жовтні 1751 року Хорват з 218 особами прибув до Києва і зимував там. У грудні Хорват перебував у Петербурзі у Сенаті, полковнику Миргородському Капнисту та інженеру – підполковнику Дебоксету скласти Генеральну Ландкарту, з вказівками поселення затверджено Грамотою від 22 січня 1752 р. та Привілеєм від 5 квітня 1753 р. Всього до корпусу Хорвата увійщло 620 сімей. Поляків приймати було заборонено. На р.Інгул будувалася фортеця св.Єлізавети, гетьману К.Разумовському наказано надати 2000 козаків, але прибуло кілька сотень. Казаки готували будівельні матеріали у Чорному лісі на р.Тясьмин, артелерію передали з Старо-Самарської, Камянської та Переволочної. Хорват створив Сербський кінний та Пандурський піхотні полки, за Привілеєм 1755 року створив з нежонатих переселенців Болгарський і Македонський гусарські поселенні полки. Нове місто Новомиргород стало штаб-квартирою Хорвата. Там поселили македонців у 1756 році.

Указом 23 травня 1753 року Єлізавета прийняла у Росію Ивана Шевіча та Райко Депрерадовича з людьми, поселила по правому берегу Дінця в 45 верстах від Старої Української лінії зі штаб-квартирою у Бахмуті. Отримавши генерал-майорів, Шевіч і Депрерадович створили 2 гусарські та 2 пікенерські полки.

Бахмутський козацький полк увійшов до нового утворення. Генерал-майор артилерії Глєбов повинен був контролювати сербів, а інженер-підполковник Бібіков організувати будівництво шанців. Майор Лупул-Зверєв та полковник Штеріч привели своїх людей.

Була відбита памятна медаль «NOVA SERBIA. Чтобы увековечить память доброго дела предпринятого Правительством по воле провидения».

З 1756 року Словяно-Сербія підпорядковувалася Білгородській єпархії, проти чого був І.Хорват, скаржився до Синоду. Він планував поставити архімандрита Софронія, викликав єпископа з Сербії. Синод все це заборонив.

Указом Катерини 8 травня 1765 року було сформовано сербські 8 ескадронні полки: сербський Нежин), молдавський (Києв), грузинський, угорський (в центральну Росію). Сербські офіцери з сімями залишилися у Хорвата, Шевича та Депрерадовича у поселенних полках.

Серби мали право без мита торгувати хлібом, горілкою, коней чрез митниці у Орлику, Царичанах, Бахмуті, Ізюмі, Луганській станиці.

На поселення сербів уряд виділив 700 тис.рублів, але Хорват, Шевич, Депрерадович їх витратили, не створивши 4 четиритисячних полки. Надішли скарги від Муравйова, архимандрита Сафронія, ревізія полковника Спехинського-евізора Сенату про свавілля Хорвата. Катерина усунула його від командуванням корпусом, призначила Комісію з Микити та Петра Паніних, генерал-губернатора Київського Глєбова, генералфельдцехмейстера Вельбоса, сенатора Попова, віце-президента Військової колегії та генерал-поручика Мельгунова.

За наслідками Комісії Катерина утворила на правому березі Дніпра Новоросійську губернію. Словяно-Сербія з Бахмутом утворили Катерининську провінцію. Генерал-губернатором був призначений Мельгунов, заступником генерал-майор Василь Ісаков, довіренним від сербів став полковник Зорич.

Головними фортецями стали Белецька і Бахмутська. Полки Шевіча і Депрерадовича, які мали 1262 вояки, були 11 і 22 липня 1764 року були обєднані у Бахмутський гусарський полк.

Бахмутский козацький полк, в якому здавно служили навколишні жителі, був перейменовано у Луганський пікенерський. З поселенних піхотних сербських полків створили Дніпровський (біля Дніпра) та Донецький (на Міусі).

Новоросійським генерал-губернатором і головнокомандуючим краю був призначений граф Румянцев.

Слобідські полки увійшли до Слобідсько-Української губернії. Губернатором став гвардії мойор Щербінін.

Запоріжжя очолили кошовий Григорій Федоров та писар Іван Глоба.

У марті 1765 року Новоросійський губернатор Мельгунов розділив губернію на 3 провінції, Єлисаветинську, Катерининську, Бахмутську. Заступником Мельгунова і енрівником Бахмутської провінційної Канцелярії був полковник Шабельський /Указ 15 квітня 1765 року). Комендант отримував 4061 рублів жалування і 600 рублів столових грошей. У грудні 1768 року у Бахмутській провінції мешкало 19627 жителів. Сюди не війшли чиновники, члени родин, солдати і офіцери, гарнізон.

В кінці 1765 року Мельгунова на посаді губернатора змінив генерал-поручик фон Брант, який служив до березня 1767 року. 6 місяців з березня 1767 року був генерал-поручик Леонтієв, потім виконання обовязків губернатора поклали на Києвського генерал-губернатора генерал-аншефа Федіра Войєкова.

: лютого 1768 року Катерина повеліла Академії Наук створити 5 експедицій для вивчення півдня Росії, повідомила про це генерал-майору Глєбову у Єлісаветграді. Одну з єкспедицій очолив Гільденштедт.

1 російська-турецька війна привела до вторгнення у Новоросію ногайських Буджакської і Єдишанської орд з 10 тисячами яничар. Татари дійшли, за описом А.Скальковського, до Бахмуту. Румянцев відвів 2 Армію на зимові квартири, а у вересні 1770 року Катерина Указом повеліла створити нову Лінію від Берди та Дніпра до до Кальміусу, Бахмуту і зборити все для подальшого заселення («плодородна, изобильна реками и разними угодьями»)

У лютому 1773 року Київський генерал-губернатор отримав відомості про чисельність населення Бахмутської провінції: чловіків 1313751, жінок 1212112, купців 549.

Війська складали Донецький пікенерський полк (роти Прасковейська, Петровська, Белевська, Ряжська, Козловська, Нехорощанська, Маяцька, Царицевська, Патагорська, Орлицька), військових поселенців чоловіків 5182, жінок 5212.

Татарам продавали чавунний та залізний посуд, цвяхи, полотно, верьовки та канати, паюсну ікру, кововяче та овече масло, китайку, худобу. Ввозили бавовняні та прості тканини, нашатир, ладан, сухі фрукти.

На початку 70-х років Бахмутським гусарським полком командував майор Штеріч, який отримав право торгівлі.

Згідно Кучук-Кайнаджирській Угоді Росії та Туреччини остання визнавала за Росією нові теріторії, в тому числі «по берегу Азовского моря до устья Кальмиуса, далее до Миускаго Лимана и по р. Миусу вверх до земли Войска Донского».Зникнення загрози з боку кримських татар призвело до різкого зростання чисельності населення Бахмутської провінції у січні 1774 року ; чолвіків 27827, жінок 27955. (значно більше, ніж у Єлісаветградській, Катерининській).

У жовтні 1774 року намісником Новоросії став Г.О.Потьомкін, прийнявши справи у Федіра Войєкова.

Материал предоставлен Татариновым С.И.

кандидатом исторических наук, г. Артемовск



Поделитесь этой статьей с друзьями
>